От Toobeekomi Ответить на сообщение
К И. Кошкин Ответить по почте
Дата 23.01.2010 19:25:55 Найти в дереве
Рубрики 11-19 век; Байки; Искусство и творчество; Версия для печати

Наверно опечатка одна. А вообще классно, не ожидал, что Вы на украинском так

Здравия желаю!

... можете писать.

>Смерть Ігоря

>Квітне Київська держава
>І могутня, і страшна.
>Майже всі вона з’єднала
>Українські племена.

>Не могла лише скорити
>Напівдиких деревлян,
>Що жили в лісах дрімучих
>Геть на захід від полян,

>Що не вміли розуміти
>Заповіти золоті,
>Що в єднанні тільки сила,
>В злуці, в спільності, в гурті,

>Що тоді лише Держава
>Буде дужа і міцна,
>Коли всі в одно зіллються
>Українські племена.

>Двічі вже розбив їх Ігор,
>Вдруге платять вже вони
>Шкіри чорної куниці —
>Дань невдалої війни.

>Та скоритися не хочуть,
>Відокремлюються знов.
>І утретє гнівний Ігор
>Військо скликав і пішов.

>На нараді з князем Малом
>Деревляни день і ніч.
>Віщуни стоять, ворожать,
>Мал насупився, як сич.

>Хтось найстарший, наймудріши
>Промовляє наразі:
>“Здавна радились зі мною
>І бояри, і князі.

>І тепер я дам пораду:
>Воно так: як вовк з двора
>Витяг дві чи три овечки,
>Вже не ждіть тоді добра.

>Передушить всю отару
>До останньої вівці.
>Як ви впораєтесь з вовком,
>Що ви зробите, борці?

>Віддасте йому отару,
>Ту, що пасли, стерегли?”
>“Уб’ємо кілками звіра!” —
>Деревляни заревли.

>І рішають одностайно
>Вбити Ігоря і бою.
>І на тім вони скінчили
>Раду-бесіду свою.
Здесь не "і бою", а "в бою".


>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

>Наче в бурю чорне море,
>Віковічний ліс гуде;
>Через ліс дрімучий, темний
>Військо Ігоря іде.

>Без дороги йде поволі,
>Здобуває кожний крок:
>Там дерева повалились,
>Там болото, там пісок.

>Так воно і йде до ночі,
>З лісом бореться, йдучи.
>На руках криваві рани,
>В піхвах заткнуті мечі.

>Але що це?! Деревляни!
>Деревляни з трьох боків!!
>“Оточили! Ми в неволі!
>Гей, до зброї, до мечів!”

>Та було уже запізно:
>Деревлянські вояки
>Налетіли, як на здобич
>Налітають хижаки.

>Перебили княже військо,
>Порубали, посікли,
>Князя Ігоря самого
>Обеззброїли, взяли.

>І, не стримуючи помсти,
>Гніву лютого свого,
>Враз два дерева згинають
>І прив’язують його.

>І, два дерева нагнувши,
>Випускають нагло з рук, —
>І живцем роздертий Ігор
>Умирає серед мук.

>…Так за дужу Україну,
>За соборну Ігор вмер.
>За соборність України
>Умирають і тепер.

С уважением