>>>это где же здесь про исхождение от Сына?
>>
>>В том варианте, что у Вас -- этого нет (было бы странно, если бы было на православном сайте). А вот здесь есть: "The Holy Ghost is of the Father, and of the Son" http://www.newadvent.org/cathen/02033b.htm
>
>там после Son стоит neighter made :) не знаю что это значит, и не хочу сказать худого, но сомневаюсь я в древности исхождения от Сына, знаем мы эти "Константиновы дары".
>В общем текстик бы ещё где поискать, не в католической энциклопедии.
>
А вот что вполне православный сайт говорит:
"Равным образом и Афанасиев символ не используется в православном богослужении, но иногда печатается (без Filiogue) в Часослове."
>То есть в православной литературе Афанасиев символ приводится с выброшенным "и от сына", которое изначально в нём было
не нашёл полного текста по-русски, только пересказ:
"1. Всякий, желающий получить спасение, прежде всего должен держаться всемирной веры христианской Церкви.
2. Всеобщая вера есть поклонение Богу, Который един в трех Лицах и три в Одном.
3. Мы не смешиваем Трех и не разделяем Их в сущности.
4. Отец - один, Сын - один и Святой Дух - один, но Отец, Сын и Дух Святой едины в Божественности и равны в славе и вечном величии.
5. Как есть Отец, так есть и Сын, и так есть Святой Дух.
6. Отец не сотворен, так и Сын не сотворен, и Святой Дух не сотворен. Они не есть три несотворенных, но один Несотворенный.
7. Отец неограничен, Сын неограничен и Святой Дух неограничен. Они не есть три неограниченных, но один Неограниченный.
8. Отец существует вечно, Сын существует вечно и Святой Дух существует вечно. Они не есть три вечных, но один Вечный.
9. Отец управляет всем, Сын управляет всем и Святой Дух управляет всем, но Они не являются как три Правителя, но один Правитель.
10.Отец есть Бог, Сын есть Бог и Святой Дух есть Бог. Они не являются тремя богами, но Они есть один Бог.
11.Отец есть Господь, Сын есть Господь и Святой Дух есть Господь, но они не являются тремя господами, но одним Господом.
12.Точно так, как христианская истина велит нам не исповедовать, что каждая Ипостась (Лицо) есть особый Бог или Господь, так точно и наша религия запрещает говорить, что существует три бога и три господа.
13.Мы имеем одного Отца, не трех отцов; одного Сына, не трех сыновей; одного Святого Духа, не трех святых духов.
14.Ни один из этих трех Ипостасей (Лиц) не существовал раньше или позже другого. Все три Ипостаси (Лица) - вечны и равны.
15.Итак, на основании всего сказанного, мы должны поклоняться “Одному в Трех (Лицах), и Трем в Одном”. (Или иначе говоря: одному триединому Богу, то есть одному Богу в трех Лицах.)
16.Истинная вера заключается в том, что мы верим и утверждаем, что наш Господь Иисус Христос есть Бог, пребывающий в Сущности Отца от вечности, и что Он есть Человек по природе телесной от Его матери, рожденный в нашу эпоху.
17.И Он, хотя Он есть Бог и Человек, - все же есть Один Христос, а не два; и Он стал Человеком не превращением Его Божественности в человеческую природу, но объединением человеческой природы с Божественной."
"Кожен, хто бажає спастися, повинен над усе дотримуватися правдивої, загальної християнської віри.
Той, хто не зберігає її в цілості та чистоті, безсумнівно є приречений на вічні муки.
Правдива ж християнська віра є така: Ми поклоняємось єдиному Богові в трьох особах та трьом особам у єдиному Божестві,
ми не змішуємо іпостасі та не поділяємо на частини Божественну сутність.
Бо одна іпостась Отця. Інша - Сина, ще інша - Духа Святого,
але Отець, і Син, і Святий Дух є одне Божество: слава Його одна, велич Його одна та вічна.
Який Отець, такий і Син, такий і Дух Святий:
нестворений Отець, нестворений Син, нестворений Дух Святий.
Неосяжний Отець, неосяжний Син, неосяжний Дух Святий.
Вічний Отець, вічний Син, вічний Дух Святий.
Але немає трьох вічних, а тільки один вічний.
Так само й немає трьох нестворених, трьох неосяжних, але є тільки один нестворений та один неосяжний.
Так само всемогутній Отець, всемогутній Син, всемогутній Дух Святий.
Однак не існує трьох всемогутніх, але тільки один всемогутній.
Так само Отець є Бог, Син є Бог, Дух Святий є Бог.
Однак не існує трьох Богів, а один Бог.
Так само Отець є Господь, Син є Господь, Дух Святий є Господь.
Однак не існує трьох Господів, а один Господь.
Бо так само, як християнська правда вимагає від нас визнавати кожну іпостась окремо за Бога та Господа, так само і вселенська християнська віра забороняє нам говорити про трьох Богів або Господів.
Ніхто Отця не створив, ніхто Його не зробив з нічого, ніхто Його не народив.
Син тільки від Отця, незроблений, не створений, але народжений.
Дух Святий від Отця та Сина не зроблений, не створений, і не народжений, але походить.
Отже, є один Отець, а не три Отці, один Син, а не три Сини, один Дух Святий, а не три Духи Святих.
І серед цих трьох осіб ніхто не є першим чи останнім, ніхто не є більшим а чи меншим від іншого,
а всі три іпостасі між собою однаково вічні та рівні: отже, слід поклонятися як цим трьом в одному Божестві, так і Богові в цих трьох особах.
Отже тому, хто бажає спасіння належить так думати про три особи в Богові.
Але для вічного спасіння ще належить твердо вірити у втілення Господа нашого Ісуса Христа.
Таким чином, правдива віра полягає в тому, що ми віруємо та сповідуємо те, що Господь наш Ісус Христос, Син Божий є Бог, і є людина.
Він Бог, перед усіма віками від єства Отця народжений, людина народжена від єства матері,
досконалий Бог і досконала людина, яка має наділену розумом душу та людське тіло, що існують разом;
а боку Бога - Він рівний з Отцем, з боку людини - Він менший від Отця.
Хоча Він є Богом, і людиною, немає, однак, двох Христів, а є один.
Він є один не через те, що Боже перетворилося в людське, а через те, що Бог стався людиною.
Він цілком один: однак не через те, що обидва єства змішалися, а через те, що вони складають одну особу.
Бо так само, як і душа, яка наділена розумом, і тіло складають одну людину, так і Бог, і людина є один Христос,
Який страждав заради нашого спасіння, зійшов до пекла, воскрес із мертвих третього дня,
вознісся на небеса і сидить праворуч Бога Отця, Бога всемогутнього, звідки Він прийде судити живих і мертвих,
Після того, як Він прийде, усі люди мають тілесно постати з мертвих, щоб дати звіт у вчинках своїх:
ті, хто робив добре, увійдуть до життя вічного, а ті, хто чинив зло - у вогонь вічний.
Це є правдивою, вселенською християнською вірою. Хто чесно і твердо не вірує в це, той спастися не може."
"Коли ж охрестили Володимира в Корсуні, [то] передали йому віру християнську, кажучи так: «Хай не спокусять тебе деякі з єретиків. А ти віруй, так говорячи: /64/
«Вірую во єдиного бога отця вседержителя, творця неба і землі»,— і до кінця цей символ віри. І ще: «Вірую во єдиного бога отця нерожденного, і в єдиного сина рожденного, і в єдиний святий дух, що з’являється: три сутності довершені, мисленні, що розділяються по числу і власній сутності, а нероздільні в божестві, і з’єднуються вони нероздільно. Отець бо, бог отець, — він завжди перебуває в отцівстві, він нерожденний, безначальний, начало [і] причина всьому, одним [не] рожденням 5 він старший 3 од сина і духа; од нього ж рождається син; раніше ж від усіх віків з’являється дух святий, і поза часом і без тіла; вкупі отець, вкупі син, вкупі дух святий єсть. Син подібносущий 6 [єсть] до безначального отця, рожденням тільки одрізняючись від отця і духа. Дух єсть пресвятий, отцю і сину подібносущий 6 і вічносущий. Отцю бо — отцівство, сину ж — синівство, святому духу — з’явлення. Ні отець бо в сина чи в духа [не] переходить, ні син в отця і духа, ні дух у сина або в отця; незмінні бо [їхні] сутності. Не три боги, а один бог, тому що божество єдине в трьох ликах. За бажанням же отця і духа спасти своє творіння, [те], що отчого лона не покинуло, зійшовши яко боже сім’я і в дівоче лоно пречисте ввійшовши, прийняло плоть одушевлену, і словесну ще, і розумну, якої раніш не було. Вийшов бог втілений, який родився незбагненно і дівоцтво матері зберіг нерозтлінним, ні змішання, ні з’єднання, ні зміни не зазнавши, але оставшись [таким], яким був, він став [таким], яким не був 3, прийнявши насправді, а не в уяві, образ раба, [і] в усьому, окрім гріха, нам подобен бувши. Своєю волею він родився, своєю волею відчув спрагу, своєю волею зголод|нів, своєю волею мучився, своєю волею устрашився, своєю волею помер, насправді, а не в уяві, всі переживши неудавані страждання людства. Коли ж він розіп’явся і смерті зазнав, безгрішний,— то воскрес у своїй плоті, і, не відавши тління, на небеса зійшов, і сів одесную отця. І прийде ж він знову зі славою судити живих і мертвих; як же вознісся він зі славою із своєю плоттю,— так і зійде сюди. До сього одне хрещення визнаю — водою і духом, приступаю до пречистих тайн, вірую воістину [в] тіло і кров, і приймаю церковні завіти, і поклоняюся чесним іконам, поклоняюся древу чесному — хресту, і всякому хресту, і святим мощам, і священному начинню."
Потом излагается (с косяками) история семи вселенских соборов. А вот далее следует инвектива западной церкви:
"Не приймай же учення од латинян, бо їхнє учення перекручене. Увійшовши бо в церкву, вони не поклоняються іконам, а, стоячи, поклониться [кожен], і, поклонившись, напише хреста на землі, і цілує, і стане ногами просто на ньому; так що, лігши, цілує, а вставши — топче. А сього апостоли не заповіли; апостоли заповіли цілувати поставлений хрест та ікони заповіли цілувати. Лука бо євангеліст, | уперше написавши [ікону], послав її в Рим 8. Як ото говорить Василій [Великий]: «[Шана] ікони на первообраз переходить». Іще ж вони землю називають матір’ю. А якщо земля єсть їм мати, то отцем для них є небо,— спервоначалу бо сотворив бог небо і також землю. Так говорять: «Отче наш, що єси на небесах». Якщо ж /65/ за їхнім розумінням земля єсть їм мати, то чому ви плюєте на матір свою? Тут же її цілуєте і тут її скверните? Сього бо раніш 3 римляни не чинили, а виправляли [віру] на всіх соборах, сходячись од Рима й од усіх єпархій.
На перший собор, що [був] проти Арія в Нікеї, із Рима насамперед [папа] Сильвестр прислав єпископів і пресвітерів, а з Олександрії [прибув] Афанасій [Великий]; із Цесарограда [патріарх] Митрофан послав єпископів од себе,— і так виправляли вони віру. На другий же собор із Рима [папа] Дамас [прислав послання], а з Олександрії [прибув патріарх] Тимофій, з Антіохії — [патріарх] Мелетій; [були тут] Кирило єрусалимський, Григорій Богословець. На третій же собор [прислав послів] Келестин, [папа] римський; [прибули] Кирило олександрійський [та] Ювеналій єрусалимський 3. На четвертий же собор [прислав послів] Леонтій, [папа] римський; [прибули патріарх] Анатолій [із] Цесарограда [та] Ювеналій єрусалимський. На п’ятий же собор [послання послав папа] римський Вігілій; [були тут патріарх] Євтихий [із] Цесарограда, Аполінарій олександрійський, Домнин антіохійський. На шостий же собор [прислав послів] із Рима [папа] Агафон; [присутніми були патріарх] Георгій [із] Цесарограда, Феофан антіохійський, з Олександрії — Петро монах. На сьомий же собор [папа] Адріан [прислав послів] із Рима; [патріарх] Тарасій [прибув із] Цесарограда; Політіан олександрійський, Феодор антіохійський, Ілля єрусалимський [прислали пресвітера Фому]. Ці всі зі своїми єпископами, сходячись 9, виправляли віру.
По сьомім же соборі Петро Гугнивий з іншими, прийшовши в Рим, і престол захопивши, [і] перекрутивши віру, одкинувся од престолу єрусалимського, і олександрійського, і Цесарограда, і антіохійського. І збаламутили вони Італію всю, сіючи учення своє по-різному.
Тим-то додержують [римляни] не узгоджену в одно віру, а по-різному: одні бо попи служать, оженившись на одній жоні, а другі служать, беручи до семи жінок. І багато іншого чого додержують вони по-різному. Остерігайся ж їхнього учення! Прощають же вони гріхи за дар, що є гіршим за все. Бог нехай береже тебе, княже, од сього». "
"Бій відлунав. Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов"
Но...
Вы же понимаете, что вопрос в высшей степени политический. И мы сейчас ни в коем случае не узнаем, было там филиокве до Карла или не было.
Нам-то гораздо интереснее выяснить реальную картину христианизации славян Центральной Европы. И Вы правильно заметили - Символ веры ПВЛ подозрительно смахивает не на Никео-Цареградский, а на какой-то другой м.б. западный.
У меня есть материалы авторов словенского происхождения, там есть плюсы - они с другим кругом источников работают, но есть и минус - озабочены доказательством, что словенцы это самые крутые. Они изучали в частности "Обращение баварцев и хорутан" (Conversio bagoariorum et Carantanorum) (9-й век). У нас этот документ не особо известен.
Так вот схема получается примерно такой:
в 7 веке (630 г) в Карантанию проникают ирландские миссионеры, в 8-м под покровительством баварских герцогов создается Зальцбургское епископство (позднее архиепископство), которым управляют тоже ирландцы. Оно и занимается обращением хорутан (карантанцев, каринтийцев, в общем словен-словенцев) примерно с 759 г, заняло оно около 20 лет. В словенской традиции упоминаются двое святых- ирландских миссионеров, но о них мало данных, один Св.Модест, но о нём нет данных (в Википедии о другом св.Модесте). Потом было языческое восстание, подавленное баварским герцогом.
На рубеже 8 и 9 веков происходят крупные события - князь Домициан возвращает народ к христианству, баварских герцогов и аваров в Паннонии уестествляет Карл и христианство переходит под его покровительство. Он договаривается с византийцами о разграничении "сфер влияния" (вторая половина словен находятся под началом Аквилейского.. забыл... экзарха?). С гибелью авар открывается для христианизации славянская Паннония.
845 год - крупный успех Зальцбурга - крещение чешской феодальной верхушки у Регенсбурга.
И вот тут непонятно - моравы приглашают Кирилла и Мефодия, которые добиваются бОльшего успеха, чем Зальцбург, Мефодий христианизирует Моравскую державу, становится Мораским архиепископом (подяиняясь папе, а не Константинополю), потом его сажают в тюрьму и ссылают, его учеников изгоняют, они уходят в Болгарию - дальше уже понятно.
Так вот к чему это я? А к тому, что Как известно, в русской церковной терминологии есть латинские слова (поп, агнец и т.д.).По версии некоторых товарищей генетическая связь первой христианизации не прервалась, терминология перекочевала в литургию Кирилла и Мефодия, а потом и далее на восток.
То есть истоки православия - там, в Словении, точнее в той ее части, которая принадлежит сейчас Австрии как Каринтия.
кстати, по данным Вальвазора, в 7-м веке среди хорутан были сильны позиции арианства.