>>"Бій відлунав. Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов"
>Кого-кого там бить? :-)
Это широкоизвестное стихотворение Сосюры. Первые две строчки его, вырванные из контекста, нравятся укрнацикам.
Вот стихотворение полностью, ниже мой перевод (ритм и рифма соблюдаются по возможности).
Бій відлунав. Жовто-сині знамена
Затріпотіли на станції знов.
І до юрби полонених
Сам курінний підійшов.
Аж до кісток пропікає очима.
Хлопці стоять перед ним, як мерці.
П’яно хитається смерть перед ними,
Холодно блима наган у руці.
"Є комсомольці між вами, я знаю,
Кожного кулі чекає печать!"
Стиснуто зуби в останнім мовчанні -
Всі полонені мовчать.
"Всі ви такі ж, як і я, чорнобриві-
Шкода розстрілювать всіх.
Гляньте навколо - і сонце, і ниви..."
Відповідь - сміх. "Ну так пощади не буде нікому!
Вас не згадає замучений край!"
Вийшов один і сказав курінному -
Я комсомолець. Стріляй!!
Перевод.
Бой отзвучал. Желто-синие флаги
Затрепетали на станции вновь.
Тут же к толпе полоненых
Сам куренной подошел.
Аж до костей пропекает он взглядом,
Парни как мертвые стали пред ним.
Пьяно шатается смерть перед ними,
Хладно сверкает наган в его руке.
"Есть комсомольцы меж вами, я знаю,
Каждый пули получит печать."
Стиснуты зубы в последнем молчаньи,
Пленные - каждый - молчат.
"Все вы такие ж, как я, чернобровы,
Жалко расстреливать всех."
В ответ ему - смех. "Нут так пощады никто не получит,
Вас и не вспомнит замученный край!"
Вышел один и сказал куренному
Я комсомолец - стреляй!